Пам”яті Майдану

ПАМ’ЯТІ МАЙДАНУ

Дорогий Читачу! Я є одним із тих, хто протягом десь шести тижнів якщо не стояв на Київському Майдані, то приймав в Інституті філософії НАНУ, де працюю, або ж у себе дома бійців-помаранчів. Я був гордий з того, що мій народ проснувся від історичної сплячки, що він виявив своє прагнення до розбудови української України. Плакати хотілося, коли бачив перед собою велелюдний натовп і водночас знав про наявність ще й малих майданів у багатьох містах і селах країни. Люди самостійно, без якоїсь плати за те виходили на площі й вулиці і виявляли свою громадянську позицію. Саме тоді слово «українець» звучало гордо.

 

Патріарх Кирило і Україна

ПАТРІАРХ КИРИЛО  і УКРАЇНА

Без якихось особливих сенсацій в Москві Патріархом Російської Православної Церкви обрали митрополита Смоленського і Калінінградського Кирила. Із 702 делегатів Помісного Собору за нього свої голоси віддало 508, як вважають, і вся українська делегація, що становила десь 27% голосувальників. Сприяло приходу до влади в Церкві цього, як в Москві його називають, «церковного тютюново-горілчаного мільярдера» набутий авторитет як другої особи РПЦ, підтримка російської влади і протиріччя в таборі опонентів. За дні патріаршого місцеблюстительства Кирило встиг пропіарити себе в різних формах і в різних кінцях Московської Церкви, скористатися для цього теле- і радіоефіром. Виборча кампанія була проведена за всіма правилами сучасних технологій.

 

Колонізація України під опікою Московського патріархату

КОЛОНІЗАЦІЯ УКРАЇНИ ПІД ОПІКОЮ МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ

Шановний Читачу! У нашій буденній свідомості поняття колонізатор закріпилося чомусь лише за Англією, Іспанією, Францією, іншими західно-європейськими країнами певних років минулих століть. А між тим вся історія Московії-Росії – це вияв багатостолітніх загарбницьких колонізаторських устремлінь цієї держави. Гіршого колонізатора, ніж Росія, у світі не було. Певно що більше неї жодна країна світу не вела стільки воєн. І в переважній більшості вони – не оборонного характеру. То дивись треба було Московії «прорубати вікно в Європу» – завойовує прибалтійські народи, то їй захотілося мати прямий вихід до Чорного і Середземного моря – захоплює Причорномор’я і Крим. Її Суворов із військом щось робив аж в Альпах, а на Далекому Сході Росія відтяла Прияпономор’я, Курили, Камчатку і Сахалін (та й до цього всю ж Сибір далеку, бо ж то не російська земля). Навіть в пісні російській співається, що «всё, что мною пройдено, всё вокруг моё».

 

Плекаймо свою незалежність!

П л е к а й м о  с в о ю  н е з а л е ж н і с т ь ! Один наш високопосадовий північний сусід, який числить себе в християнах, їздив навіть для засвідчення цього до святих місць Ізраїлю та Греції, годинами вистоює на кожному великому православному святі біля Патріарха РПЦ (може при цьому й шкодує, що сам не є ним, а тому пнеться в монархи), впроваджує в школи, нехтуючи багатоетнічністю й полірелігійністю своєї країни, вивчення православної культури із сподіванням на визнання Російською Православною Церквою своєї богомданності, винищує борців за свободу чеченського народу, називаючи їх бандитами-бойовиками, ув’язнює або виганяє із своєї країни борців за демократію, став погрожувати і нам, українцям тим же, розшматуванням України на окремі країни та іншим.

 

Православним України – Помісну Церкву

Православним України Помісну Церкву. Практично всі політичні імперії вже розпалися. На руїнах колишньої російсько-комуністичної імперії Радянського Союзу постала незалежною ще в 1991 році і наша Україна. Але прагненню народів до свободи всіляко протистоять ще діячі і синоди православно-церковних імперій, що засіли в Москві і Бєлграді та колабораціоналісти в Україні, Білорусі, Молдові, Македонії, Чорногорії. Але проти їх волі в цих країнах вже постали національні православні спільноти. У нас – це Київський Патріархат і Українська Автокефальна Церква.

 

УПЦ МП – то загін Росії в Україні

УПЦ МП – то загін Росії в Україні. Слова заголовку цього коментаря належать не мені, як його автору. Лукашенківську зденаціоналізованість Білорусі архієпископ Львівський УПЦ МП Августин (може й не дивно, бо ж він є білорус за національністю) прагне зреалізувати і в Україні. Для нього «Росія є опорою українського Православ’я». Виступаючи на засіданні Всесвітнього російського народного собору в Москві (дивно, чого це на нього владику з України занесло? –А. К.), Адам Іванович заявив: «Ми (хто то?) очікуємо кроків (яких?) з боку Росії (чому із зарубіжжя?) – як загін (що то?), що чекає команди кинутися в бій (який і з використанням чого, бо ж владика очолює від імені УПЦ МП службу, яка працює серед українських вояків?)».

 

Основи релігієзнавства: курс лекцій А.М.Колодного

А.М. КОЛОДНИЙ.

ОСНОВИ РЕЛІГІЄЗНАВСТВА. Курс лекцій. – К., 2006.

Книга вміщує курс лекцій, читаних доктором філософських наук, професором Анатолієм КОЛОДНИМ протягом декількох років для студентів-першокурсників гуманітарного факультету Національного університету «Києво-Могилянська Академія» і студентів Київського університету права. Але це є основи релігієзнавства. Лише сьому тему в книзі подано дещо розширено, враховуючи те, що порушені там питання не знайшли ще висвітлення в підручній і загальнодоступній релігієзнавчій літературі. Повний курс релігієзнавства має включати у свій зміст весь спектр релігієзнавчих дисциплін – філософію релігії, її географію, психологію, історію та історіософію, конфесіологію, політологію, соціологію та ін. Важливо в наш час виокремити практичне релігієзнавство. Тому тих, кого не задовільняють лише основи цієї гуманітарної науки, автор відсилає до видрукуваного раніше за його редакцією «Академічного релігієзнавства» (К., 2000. – 70 д.а.), рекомендованої ним додаткової літератури. А.М. КОЛОДНИЙ працює заступником директора-керівником Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С.Сковороди Національної Академії наук України, є президентом утвореної ним Української Асоціації релігієзнавців, завдяки якій вдалося вивести українське релігієзнавство у сферу міжнародних спільнот з фаху.

Рекомендовано до друку Вченою Радою Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України ( протокол № 1 від 10 січня 2006 року).

© А. М. Колодний, 2006.

 

Феномен релігії: природа, структура, функціональність, тенденції

Колодний Анатолій Миколайович. Феномен релігії: природа, структура, функціональність, тенденції. – К.: Світ знань, 1999.–  52 с.

Релігієзнавство – молода й водночас одна з найдавніших галузей гуманітарної науки. Молода, бо ж її складові стали конституюватися в систему знання лише в XVIІІ-ХІХ століттях, найдавніша, бо ж окремі знання про релігію виникають вже в стародавньому світі.

Цією брошурою Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України  започатковує серію “На допомогу викладачу релігієзнавства”. В ній насамперед вийде бібліотечка брошур, присвячених дисциплінарним складовим релігієзнавства: філософія релігії, історіософія релігії, соціологія релігії, психологія релігії, етнологія релігії, політологія релігії, географія релігії, лінгвістика релігії, правологія релігії.

В серії в наступному вийдуть бібліотечка брошур методичного змісту, бібліотечка про конфесії України, бібліотечка про священні книги релігій та ін. Невдовзі видання інформативного бюлетеня релігійної інформації.

На всі видання, що вийдуть у видавництві “Світ знань”, а також на інші планові видання Відділення релігієзнавства можна заздалегідь підписатися, надіславши заявку на нашу адресу: 01001, Київ, вул. Трьохсвятительська, 4. Інститут філософії, О.Н.Сагану (тел. (044) 229-0418)

Редакційна колегія серії “На допомогу викладачу релігієзнавства”:

д.філос.н. Колодний А.М. (голова)	д.філос.н. Филипович Л.О.
д.філос.н. Яроцький П.Л.	д.філос.н. Саган О.Н.
д.філос.н. Закович М.М.

Затверджено до друку Вченою радою Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України.

© Колодний А.М.

 

Марія Деві Христос стала Вікторією Преображенською

МАРІЯ ДЕВІ ХРИСТОС СТАЛА ВІКТОРІЄЮ ПРЕОБРАЖЕНСЬКОЮ

Нещодавно засоби масової інформації описували події 15-річної давності, пов’язані із Софією Київською і діяльністю в цьому храмі Великого Білого Братства 10 листопада 2003 року. Знаючи, що моя сім’я є єдиною із позаконфесійно-білобратських, з якою після повернення з ув’язнення Марія ДЕВІ Христос мала хоч якісь контакти (бо ж жила вона із Іваном Петром ІІ в якійсь самоізоляції, обгрунтовуючи це версією про їх постійне переслідування), журналісти настирливо прагнули дізнатися від мене, а де ж нині знаходиться богиня.

 

РУН Віра

Анатолій Колодний. Рідна Українська Національна Віра. – Київ: Світ знань, 2002.

Зміст

В с т у п

Розділ 1. ВИНИКНЕННЯ І ПОШИРЕННЯ, ВІРОВЧЕННЯ ТА ОБРЯДИ РУНВІРИ.

1. Поява і становлення РУНВіри в Америці.

2. Лев Силенко – будівничий РУНВіри.

3. “Мага Віра” – священна книга рунвірів.

4. В і р о в ч е н н я РУНВіри.

5. Вчення Лева Силенка про людину.

6. Всі віри є правдивими, українська також.

7. О б р я д и РУНВіри.

8. Календар свят рунвірів.

9. РУНВіра як сучасна релігія.

10. Узагальнюючі міркування про РУНВіру.

Розділ П. ДОЛЯ РУНВІРИ В УКРАЇНІ.

1. Перші кроки РУНВіри в Україні.

2. Багатоманіття рунвірівських об’єднань.

3. Перспективи РУНВіри в Україні.

4. Авторські міркування про долю конфесії.

5. Християнство України в контексті віровчення РУНВіри.

Література